Опис досвіду

Використання елементів народознавства на уроках біології
Вступ

Народознавство – це не вузька дисципліна, яку можна вивчати чи не вивчати в школі. Це наука про націю, людину в її зв’язках з природою, мовою, історією, побутом, обрядами та звичаями, усною творчістю. Це важливий і могутній чинник навчання й виховання, розвитку особистості й оздоровлення суспільства.

Народознавство – одне з джерел активізації розумової діяльності учнів на уроках біології. Зіставлення наукових пояснень тих чи інших явищ і їх трактування у фольклорі урізноманітнює урок не лише новою інформацією, а й збагачує уяву, спонукає до аналізу, формує вміння й навички самостійно робити відповідні узагальнення й висновки.

Виняткової цінності набуває звернення до народознавчого матеріалу. Українські легенди, перекази, казки, повір’я, загадки, приказки, примовки яскраво відтворюють народні погляди на природу, містять елементи дохристиянських вірувань наших предків. Назви дерев, квітів, явищ природи, тварин – це могутня образна інформація, яка накопичувалась нашими предками в продовж віків і в такий спосіб передавалась нащадкам.

Народна ботаніка і зоологія оповиті яскравим поетичним і міфічним серпанком. Кожна назва, казка, легенда, загадка, прислів’я – то згусток художнього мислення народу, що спрямовує думки сучасних дітей на сутність певного об’єкту чи явищ природи. Проте, спливає час і чудові легенди про різних рослин і тварин згодом забуваються, а тому їх варто пропагувати. Адже завдяки такій пропаганді у дітей виховується любов до України, природи, дбайливе ставлення до рідної мови, традицій свого народу, а також формується глибоке відчуття краси та екологічність мислення українців.

Народні знання українців, як і інших народів, пов’язані насамперед з різноманітною господарською діяльністю, ґрунтувалися на багатовікових спостереженнях за природою і навколишнім середовищем. На підставі цих спостережень, виходячи з потреб землеробства, складався сільськогосподарський календар, тобто уявлення, коли розпочинати або закінчувати ті чи інші польові роботи, сформувалися вміння передбачати погоду, лікувати людей та домашніх тварин, тобто виникли народна медицина та ветеринарія, тощо. Разом з тим у народі здавна виникли вірні прикмети і завбачення погоди, що передавалися з покоління в покоління, перевірялися і доповнювалися безпосереднім досвідом людей.

Глибокими були уявлення українців у галузі ботаніки та зоології. Вони знали понад 1000 видів рослин, близько 600 тварин, понад 10000 видів комах, риб та земноводних. Для означення багатьох з них характерні оригінальні назви, які сформувалися внаслідок підмічених народом якостей і особливостей властивих конкретним рослинам чи тваринам. Селянство було добре обізнане з вегетаційним циклом багатьох рослин, їх хімічними та фармакологічними якостями, міцністю тієї чи іншої деревини. Знали наші предки і різні трави, використовуючи їх в одних випадках як напої, в інших – як ліки, а часто – в обрядах і ворожіннях. Українці добре знали специфічні особливості птахів та комах, повадки хижих звірів, їхнє ставлення до людини, даючи їм відповідні назви та прізвиська.

Різноманітні і досить оригінальні знання українців у галузі медицини. В них відбилися як раціональні, так і  ірраціональні напрями. За народним світоглядом людина була невід’ємною від природи, її матеріальною частиною.

Народні знання українців значною мірою оригінальні і своєрідні. Багато сучасних галузей науки беруть від них початок. Це стосується і медицини, і фармакології, і метеорології, і агрономії і інших галузей. Українська наука, розвиваючись як складова частина світової, на всіх етапах своєї історії була тісно пов’язана з народним досвідом, ґрунтуючись певною мірою на використанні самобутніх народних свят.

Основна частина

Методика  застосування народознавчих елементів на уроках біології.

Відомо, що краще засвоюється той матеріал, до якого в учня є інтерес. Класична структура уроку з традиційними складовими: перевірка домашнього завдання, вивчення та закріплення нового матеріалу, тощо, якщо вони повторюються, не завжди ефективні. Тому сучасному педагогові, окрім ґрунтовної фахової підготовки, методичної майстерності, необхідний постійний пошук нестандартних форм, спрямованих на зацікавлену співпрацю вчителів, учнів, батьків.

Останніх кілька навчальних років у викладання предмету «біологія» внесено елементи народознавства, національних легенд, переказів , вірувань , які певним чином впливають на розвиток інтересу до самого предмету, а біологічна наука стає більш тісно пов'язана з життям.

Визначивши важливість даного процесу у викладанні біології  я  вже  з 2000 року працюю над проблемою: «Використання елементів народознавства на уроках біології» Протягом цих років я не тільки працювала над методичним  обґрунтуванням цієї проблеми, визначенням змісту, форми, методів, технології і засобів навчання, а й досягла  певних результатів.

 У народних переказах, легендах, бувальщинах, повір’ях, прикметах, загадках закладений глибокий моральний зміст, глибока національна ідея – любов до рідної землі, почуття приналежності до свого народу та відповідальності за його долю.

Проте  я  не  акцентую основну увагу на уроці елементами народознавства, це  повинно  бути  яскравим штрихом  і  науковість викладення біології не повинна при цьому порушуватись.

Елементи народознавства , в основному,    вводжу  у вивчення біології такими шляхами:

- фрагментарне включення народних знань в зміст програмового матеріалу;

- концентрація народних надбань в окремі параграфи, розділи;

- використання елементів народознавства у процесі позакласної роботи.

Використання легенд, переказів, загадок, казок, прикмет, прислів’їв дає змогу мені поряд з іншими виховними завданнями викликати інтерес до вивчення біології, залучати учнів до  читання літератури на природничу тематику, працювати в бібліотеці,  вивчати фольклорне  надбання  Прикарпаття, Самбірщини, своєї родини, розвивати мовлення учнів.

При викладанні курсів біології рослин, тварин,  людини, загальної біології    вживаю народознавчі елементи, чітко визначаю  головне з матеріалу, що вивчається, на їх основі вчу учнів вникати в суть  біологічних явищ та процесів, працюю над формуванням в них  наукових понять з біології. Для розв’язання навчальних,  виховних та розвиваючих завдань застосовую різні методи роботи: пояснювально - ілюстративний, пошуковий, дослідницький. В  процесі роботи  заставляю  учнів  аналізувати, узагальнювати, пояснювати біологічні явища, встановлювати причинно - наслідкові зв’язки.  В процесі роботи періодично здійснюю такі активні форми навчання як: семінарські заняття, диспути, дискусії, біологічні  диктанти, ігри, інтерактивні методи групової роботи, де фрагментарно застосовую  загадки,  прикмети, прислів’я,  легенди, відомості  про  лікувальне значення окремих рослин і тварин.

При викладанні біології  ставлю  перед учнями багато  питань,  які сприяють розвитку мислення, заставляють їх ,  на основі  народознавчих  і  наукових  понять, пов’язувати об’єкти,  узагальнювати,  формувати  переконаність у взаємозв’язку і взаємообумовленості будови і функцій органів, систем органів рослин, тварин і людини, виявленню причинно - наслідкових зв’язків, формую почуття особистої відповідальності  кожного за оточуючий світ. Розв’язання цих завдань відбувається за рахунок активної пізнавальної діяльності учнів на уроках.

В процесі роботи  використовую різноманітні завдання як за змістом, так і за формою. Це тестові завдання, вправи, проблемний виклад матеріалу. Важливим є те, що зміст запропонованих завдань викликає в учнів бажання вирішувати ту чи іншу проблему, а використання народознавчих елементів , зацікавлює їх. Пізнавальні завдання формуються так, щоб в них були фольклорні елементи, ігрові моменти, щоб був тісний взаємозв’язок із життєвими ситуаціями, обов’язкова вимога – доступність   для конкретної вікової  категорії учнів

Народознавчий матеріал є великим полем діяльності  на основі якого можна   формувати  інтегровані уроки

Тісна співпраця  з вчителями інших дисциплін дала можливість розробити і провести ряд інтегрованих уроків. Наприклад: «Віруси – малі винуватці великого лиха» в 10 кл. (біологія, інформатика); «Вода як основна речовина живих організмів» в 10 кл. (біологія, географія, хімія); «Білки» в 10 кл. (біологія, хімія); «Квіти в житті людини» в 7 кл. (біологія, українська література). При підготовці і проведенні інтегрованих уроків  використовую інтерактивне навчання, яке є основою інноваційних навчальних технологій.  

Застосування народознавчих елементів  здійснюю на різних етапах уроку, зокрема при вивченні нового матеріалу і, як мотивація навчальної діяльності, лунають легенди, загадки, приказки. Така організація процесу навчання, в основі якої лежить створення  самостійної пошукової діяльності школярів із розв’язанням навчальних проблем, формує нові знання, уміння, навички та розвиває здібності, активність, зацікавленість, ерудицію, творче мислення та інші особисто значущі якості. На уроках. влучно використовую їх при спонуканні до самостійності в процесі оволодіння змістом навчання на етапі осмислення та засвоєння знань. Цьому передує спільна клопітка робота вчителя і учнів. Кожен з них має можливість попрацювати, зібрати необхідний матеріал, оформити його фотографіями, малюнками, таблицями.

Фрагментарне   включення народознавчих знань в зміст 

програмового матеріалу на уроках:

               а) біології  рослин.

В курсі ботаніки при вивчені органів квіткової рослини : корінь , стебло , листок, квітка, плоди і насіння доцільно використовувати вивчення лікувальних властивостей різних частин квіткової рослини: хвороби, які лікуються вегетативними та генеративними органами рослини. При вивченні теми "Різноманітність рослин" ( 7 клас ) нагадую, що всі рослини в природі можна віднести до трьох груп : дерева, кущі, трави. Кожна з них характеризується своїми морфолого біологічними особливостями, значенням в природі, для людини, цілющими властивостями. Всі знають білокору красуню - березу. Все в неї: кора, бруньки, листя, сік - цілюще. Березовий сік дуже багатий мінеральними солями : калію, натрію ; заліза, магнію. Він вважається в народі засобом , що "оздоровлює кров". Народна медицина радить його вживати для  загального оздоровлення, при втратах крові, анемії. Березовий сік сприяє виведенню шкідливих речовин з організму, завдяки чому його треба пити при хворобах, що викликають високу температуру. Споживання соку біля місяця може очистити нирки від каменів. П’ють сік по одній склянці 2 - 3 р. протягом дня. З листя берези також готують настій : 2 ч. ложки 3 - 4 р. на день перед їдою. Ці ліки застосовують при простудах, хворобах дихальних шляхів, запаленні сечового міхура.

Із покоління в покоління передається цілюща слава березового віника. Застосування його в лазні теж допомагає виганяти з тіла простуду, очищати шкіру, зменшувати болі при ревматизмі.

Звертаюсь до дітей з словами : „Отже , не проминіть нагоди оздоровитись , стрічайтеся з цією красунею частіше ! Берізка ...Наші прабатьки любили і цінували цілюще дерево. На її честь названо у нас, на Україні, місяць року. А чи шануємо ми її. Беручи у берези її красу і кров для свого оздоровлення, не знищуймо її, віддячимо добрими діями берізці за щедрість”.

Про цю білооку красуню народ склав чудесну легенду. У незапам'ятні часи над сивим Дніпром жив молодий і ставний красень Доброслав. Був він у матері - вдови один, то ж стара жінка мала його за єдину опору в житті, за єдину утіху і надію.

Уже й одружитися час прийшов, уже пригледіла мати чарівну дівчину Любаву для свого сина, а для себе - невістку.

Та сталося лихо: напали на рідну землю вороги. І пішов Доброслав з княжою раттю проти супостата. Серце матері обливалося кров'ю, очі туманили сльози, а син відстоював рідну землю, захищав материнську старість і молодість своєї нареченої Любави.

Якось почула мати іржання коня під воротами, і побачила, що кінь вернувся без вершника. Він стояв схиливши голову, ніби оплакуючи когось. Все зрозуміла мати, заплакала гірко, схилилася на ворота в тузі. Цілу ніч отак стояла, а на ранок побачили люди на тім місці білокоре дерево. І, мабуть, що хатина вдовина стяла на самім березі, то й назвали люди це дерево – березою.

Вивчаючи тему: «Вищі спорові рослини.» згадуємо про їх практичне і народознавче значення. У вірші Лідії Шевело «Хвощ» є такі слова:

                    Рід хвощовий – не славетний

                    Та з прадавніх ще часів

                    До усього був причетний

                    Людям лиш добро творив:

                    Бульбочку хвощеву їли

                    І від голоду не мліли

                    Міг і рани лікувати

                    Буйну крівцю зупиняти

                    І худібка була сита

                    А тепер…. женуть із світу.

На цьому уроці знайомлю учнів з легендою про хвоща, за якою рослини хвощів – це зелені зорі, які були колись на небі, але впали на землю, щоб послухати музику. І вони так захопилися музикою, що забули вчасно повернутися на небо і так зосталися на землі. І назвали їх хвощами, мабуть, через зелені хвостики – промінчики.

На початку вивчення папоротеподібних з’ясовуємо, що папороть розмножується спорами, а не насінням, у квітки не буває, тобто папороть не належить до покритонасінних рослин. А що ж розповідають про цю рослину лісу народні повір’я?

За народним повір’ям, папороть цвіте лише одну мить у ніч на Івана Купала, а тому зірвати цю квітку не зовсім легко. До того ж її завжди охороняють від людей чорти. Той, хто хоче дістати квітку, повинен перемогти самого чорта бо він після дев’ятої години вечора стріляє в людину, кидає в неї каміння, лякає її і таке інше. Сміливець не повинен боятися й озиратися. А папороть опівночі начебто зацвітає. Взявши квітку, її зберігають під шкірою і, носячи її при собі можна знати про все на світі, знати де сховані скарби, знати мову звірів. На основі легенди робимо висновок, що папороть все ж таки не цвіте. Повір’я про її цвіт пов’язане із Сонцем як символом та джерелом життя природи й людини. І саме на це свято природа досягає найбільшого розквіту, а цей час також вважається найсприятливішим для збирання цілющої рослинності.

Вивчаючи голонасінні рослини згадую такі повір’я і легенди. Колись побутував звичай вирощувати біля людської оселі зелену красуню ялинку. Ще в давні часи язичники вважали, що під ялиновим деревом живуть добрі духи. Для того, щоб їх задобрити, люди прикрашали ялинку. У давній легенді розповідається, як бог холодних північних вітрів Борей закохався у німфу Пітіс. Він невідступно стежив за дівчиною, розвіваючи її довге світле волосся. Ось-ось підніме красуню і понесе в далекі сніжні краї. Перелякалася Пітіс, забігла до старенького Пана – лісовика і стала благати про допомогу. Укрив її Пан зеленими шатами, а сам пішов ліси доглядати. Аж ось налетів Борей, став хитати дерева, шукати поміж ними Пітіс. Але міцно тримала зелені шати красуня німфа. Дерев’яніло від холоду її тендітне тіло. Так застигла вона на віки із зеленими шатами на золотистому тілі – стовбурі. Сльози нещасної дівчини впали на кору, перетворившись на прозору смолу; в ній – сум за втраченою молодістю, вродою і коханням. Пітіс лісовик перетворив у сосну, тому і не скидає вона свого вбрання.

Таких легенд, повір’їв, переказів пов'язаних із значенням і назвою дерев, кущів, квітів існує безліч, але вживаю їх на уроках епізодично, вносячи елемент новизни, зацікавленості, пошуку.

Цікавими в цьому плані є підсумковий урок до теми : "Квіти в житті людини" ( ботаніка 7 кл.). Тут переплітаються народознавчий матеріал з біологічними особливостями квітів, їх роль в природі, значенням для людини, цілющими властивостями квіткових рослин, природоохоронною роботою. На уроці діти розказують підібрані для цього легенди про квіти : калину, чистотіл, волошку, підсніжник, полин, первоцвіт, троянду, звіробій, братики, нарцис, півонію, лілею, соняшник. А чи знаєте ви, звідки взявся соняшник? Це була чарівна і гарна історія. Як нас ще не було на світі, то сонце сходило на землю зі своїми дочками. Мав Ярило гарних дочок. У день вони жили на землі, а ввечері виходили на небо. Одного дня веселилися вони в гайку, танцювали, співали. А коли стало сонце сідати, почали збиратися до дому. Далеко відійшли від гаю. І ось найменша дочка згадала, що забула під березою свій вінок. А коли повернулася, то побачила, що під березою стоїть гарний парубок з її віночком. Парубок почав залицятися до красуні, цілувати її, просив залишитися. Говорив, що їй з ним буде краще, ніж у сонця-батька. Красуня згодилася жити на землі, де тьохкають солов’ї, цвіте калина, є любов. Даремно сонце кликало дочку до дому. Вона залишилася з коханим. Почалося для красуні звичайне буденне життя. Чоловік більше працював, ніж промовляв до своєї коханої ніжні слова, а іноді й зовсім забував про неї. І красуня засумувала за батьком, за зірками-сестрами. Забула про свою гордість і прокралася непомітно у батькове царство. Але сонце не могло забрати до себе дочку, яка вже вросла у землю, воно лише оросило її своїми слізьми. І тоді красуня стала квіткою, що у тузі за батьківщиною завжди повертається голівкою до сонця. Тому і назвали її соняшником. Хоч і живе на землі, але тягнеться завжди до сонця, до отчого краю.

Міфи давньої Греції розповідають таку легенду: "У міфічного старогрецького лікаря Ескулапа був учень Піон. Він прославився тим, що вилікував найтяжчі рани, промиваючи їх відваром якоїсь рослини та прикладаючи якесь листя. А коли одного разу могутній Геракл поранив бога підземного царства Плутона, то Піон зцілив грізного повелителя пекла. Відтоді ця рослина на честь славного лікаря стала називатися Півонією".

Віра в чудодійну силу півонії жила в багатьох народів. Так, у Швейцарії дітям від корчів накладали на голову вінок з 77 півонієвих листків. У Франції, Данії, Португалії люди від падучої хвороби носили на шиї 40 днів намисто з плодів цієї рослини. Для підсилення дії плоди ці скроплювали свяченою водою, нанизували їх тільки на червону нитку, і обов'язково голкою, яка не була у вжитку.

Учні згадують улюблені квіти українського народу, з якими пов'язане все його життя від народження до смерті, якими устелений історичний шлях України від сивої давнини аж до сьогоднішніх днів. Це : верба, калина, любисток, ( яким дівчата мили голову, щоб волосся було блискучим і гарним), хрещатий барвінок ( віночками з якого прикрашали Паску на Великдень ), чорнобривці, маки, ромашки, волошки, мальви ( які захищали наш народ від татарів, від злої сили).

Квіти були предметом розкоші, символом влади, їх вносили в герби держав (білі хризантеми - герб Японії, гіацинти - Голландії ). Квіти символізували людські почуття , риси характеру: біла лілія - символ дівочої чистоти  , недоторканості; калина - символ дівочої красоти, кохання; едельвейс - квітка кохання , сили , мужності, відваги; мак червоний -  символізує краплі крові, яку проливали українські козаки у боротьбі за незалежність України; нарцис - символ самозакоханості, егоїзму.

   У 7 кл. при вивченні однодольних і дводольних рослин, сільськогосподарських рослин при допомозі учнів я виготовила  цілий ряд  папок, де зібраний матеріал про агротехніку вирощування рослин , біологічні особливості хрестоцвітих, розових, бобових, пасльонових, складноцвітих, лілійних, злакових ; підібрані реферати, загадки , казки, легенди, вірші і малюнки про ці рослини.

   Вивчаючи у 7 класі тему: « Хвороботворні бактерії» ми дізнаємося не лише про їх будову, значення в природі, для людини, з’ясовуємо шляхи їх проникнення в організм і теж звертаємось до народних легенд. Ось одна з них:

Чума ходила по селах під виглядом дівчини – жебрачки, що просила хліба і перетворювалась на чорного кота, пса чи курку. Бідні співчували, допомагали хто чим міг, а багаті ставились до неї по-іншому. Вони навмисне уникали зустрічі з нею. Хлопчик багача розповідав, що батька нема, пішов у поле, а мама в димарі сховалась. За це чума – дівчина умертвила і батька, і матір. А коли вона у вигляді чорної кішки зустріла бідного, то він забрав її до дому і нагодував молоком, яке його жінка купила у сусідки за гроші. Чума обійшла цю сімю і не завдала лиха.  Потім кішка вибігла на двір і пішла до сусідки, в якої жінка купила молока. Через деякий час багачка була мертва і в руках тримала гроші, які взяла за молоко.

На  уроках  біології я  широко використовую  народні порівняння:

                  Розцвіла, як калина.

                 Заливається, як соловейко на калині.

                 Дівчинка, як лебідка.

                 Живуть, як кіт із собакою.

                 Впертий, як осел.

                 Голодний, як вовк.

                 Бігає, як курка з яйцем.

-         народні прислів’я та приказки:

                Хто хліб має, той лиха не знає.

                Про землю піклуйся – золотим зерном милуйся

                Хто землю удобряє, тому й земля повертає.

                Хто капусту щодня споживає, той добре себе почуває.

                Ласкаве теля дві корови ссе.

                Лисиця спить, а курей бачить.

                Мов спасівська муха, всім очі виїдає.

                Не бачить сова, яка сама, зате інших бачить.

                Старого горобця на полові не обдуриш.

                У ворони всі діти біленькі, у їжака – гладенькі.

Загадки розвивають кмітливість, увагу, стимулюють уяву, допитливість, спостережливість учнів у продовж вивчення явищ природи, навколишнього оточення , трудової діяльності людини. Загадки, як і прислів’я та приказки можна використовувати що уроку, особливо на тому його етапі, коли діти втомилися і потрібний невеликий відпочинок, зміна видів діяльності:

                 Не кінь, не віл, а прив’язаний. (гарбуз)

                 Висить відерце, а у відерці серце. ( горіх )

                 Що то за голова, що лиш зуби і борода. ( часник )

                 Як на неї подивився, то сльозами залився ( цибуля )

                 Зубів не має, а кусає. ( кропива )

                 Що за трава, що і сліпий пізнає? ( кропива )

                 Сімсот невісток на одній подушці сплять. ( соняшник )

                 Стоїть при дорозі, на одній нозі,

                 голова мала а в ній тьма. ( мак )

                 З води росте, на воді сидить , у воду дивиться. ( лілея )

                 Без очей, без рук, а лізе на дрюк. (квасоля )

                 Влітку наїдається, а взимку відсипається. ( ведмідь )

                 Повзун повзе, сімсот голок везе. ( їжак )

                 Двічі родився, у школі не вчився, а години знає. ( півень )

                 Хто на собі свій будинок носить? ( черепаха )

                 Уночі гуляє, а вдень спочиває,

                  має круглі очі, бачить серед ночі. ( сова )

                  На одному коромислі два змії висять. ( брови )

                  Одної матері й одного батька,

                  а нікому з них не син. ( дочка )

                  Зранку ходить на чотирьох, удень на двох,

                  у вечері на трьох. ( людина )

б) біології тварин.  

Під час вивчення курсу зоології використовую книжку Георгія Булашева "Український народ у своїх легендах , релігійних поглядах та віруваннях".

Походження свійських тварин, їхні характерні особливості, іноді їх сам зовнішній вигляд оточений багатьма українськими легендами та переказами. Кінь - створений Богом для роботи. Він все їсть і ніколи не наїдається. Воли і осли вважаються благословенними за то, що новонароджену Богом дитину вони вкривали соломою і зігрівали своїм диханням. За це вони на передодні Різдва набувають здатності розмовляти людською мовою.

Особливим піклуванням і поглядом на Україні користується корова - поїльниця і годувальниця селянської родини. На Великдень її гладять писанкою, щоб гарна була.

Свійську козу вважають невдалою спробою чорта створити, наслідуючи бога, корову.

Цікавою є легенда про походження свині. Під час земного життя жиди сховали під ночвами жидівку і запитали Всевишнього : "Якщо ти Бог, то скажи, що під ночвами ? Бог знав що під ночвами  , але, щоб наказати жидів, сказав, що там свиня". Із жидівки справді зробилася свиня. Тепер свиню називають жидівською тіткою і жиди не їдять свинини , як свого тіла.

Собака, створений дияволом з глини, спочатку був голим, потім Бог дав йому шерсть. Він став найпершим помічником і другом людини.

Українська народна зоологія не обмежується лише самими   свійськими тваринами. В ній посіли відповідне місце дикі звірі, птахи, риби , гади і комахи.

Українські легенди про походження ведмедя розповідають, що йшов якось Господь із святим Петром через міст. Раптом з-під мосту вискакує чоловік у вивернутому кожусі   він хотів налякані Ісуса і Петра та як гаркне "Be - е - !”. А Господь відвернувся від нього і каже : "Ну, то ж іди тепер у цій шкурі у всі краї світу, лякай людей, а люди - лякатимуться тебе. Й став цей чоловік ведмедем і від нього пішов увесь ведмежий рід.

Вовк - є створінням диявола.

Зайця вважають на Україні передовим чорта, а коли заєць перебіжить дорогу, то це є не доброю ознакою.

Кажанами стають звичайні миші, які на Великдень з'їдають щось освячене,  священне , так каже легенда.

Також використовую на уроках легенди про свійських курей, індика, голуба, ластівок, горобців, дятла, солов'я, зозулю інших птахів. Ось одна із них:

 Звідки взялася зозуля

Між горами, між лісами в прадавні часи, коли ще було мало людей на землі, жила молода вдовиця. І мала вона одиноку донечку. Та таку непослушну та збиточну, що замість радості то  тільки вічні клопоти мала з нею. І вродись, ото вам кажу, таке насіннячко, що ні з того, ні з сього гризе мамине серце. Любила та мамина донця, як тільки зазеленіє весною, гасати лісом, та гойдатись на деревах, та скакати поміж кущами, та полохати птицю… Гонить ото і до хати не показується. А материнське серце не знає спокою, побивається, сумує.

-         І де вона пропадає? Ото горе на мою голову вродилося, - журилася мати.

Якось в одну днину,  в недобру годину ходить мати лісом,  донечку шукає та все з жалем кличе викликає…

-         Доню моя! А де ти! А-га-гу, обізвись, донечко! – все кличе – благає…

-         Ку – ку! Ку – ку, вік – вік… Я тут, кук – куку, мамо.

І біжить на той голос мати, проривається між хащі,  пушать руки від кропиви пекучої, тернини колючої. А вона біжить, вже туй – туй зловить донечку… І знову знайомий голос вже в іншому кінці лісу.

 -   Ку – ку, ку – ку! Я тут мамо.

Ходила так мати лісом, аж під вечір спала з сил. А донечка й далі все кукає, кукає, все грається та з матері насміхається. Не витримало мамине серце такої наруги. І посипалися з її вуст страшні слова прокляття:

-         Абись кукала, доню, доки той світ буде… Щоб не знала ти материнства щасливого, не діждалась своїх діточок пестити… Щоб ти доню ніколи спокою не мала, а від сну тікала…

  Тріснуло від розпуки серце матері…

В ту мить перетворилася донечка у зозулю. З того часу кукає зозуля пізніми вечорами, до сходу сонця і вдень. Не має вона спочинку. Вкрадається до чужих гнізд, підкидає свої яйця іншим птахам, не знає радощів матері. Кує зозуля та відраховує людям вік життя, кому долю добру вгадає, а кому й смуток пророчить.

-    Зозуленько! Вгадай, скільки я маю літ? – жартують з нею пастухи.

   Кукає зозуля, аж поки ячмінь не заколоситься. Вдавиться тим ячменем, втратить голос, а тоді до хат людських закрадається, на воротах сідає, по подвір’ю заглядає, як і її мати, дітей своїх шукає. Тягне її до людей. Бо, звісно, зозуля – то донька, проклята мамою. Аякже, так, так… Та стала зозуля розрадницею у людськім смутку. Посилає з нею свій жаль на могилу матері наречена – сирота у день свого весілля. Посилає дівчина зозулею свою тугу до зрадливого милого:

-         Сива зозуленько,

Не куй так раненько,

Ти куєш – я чую,

Болить мене серденько…

Урок, оздоблений легендою, казкою, міфом особливий, цікавий, і, як правило, краще запам'ятовується й навчальний матеріал.

в) біології людини.

Під час вивчення курсу анатомії у 9 класі звертаю увагу на захворювання окремих органів і систем органів, а також на способи їх лікування народною медициною та лікарськими рослинами.

Цілющі властивості рослинного світу і народної медицини дивні і невичерпні. На жаль, ми часто забуваємо про цей чудодійний дарунок природи і не використовуємо його в повному обсязі для збереження і зміцнення свого здоров'я.

Наукова медицина набирала силу із народної, спиралась на неї, а надбання травників і збережений ними багатовіковий досвід творчого успадковувала. Відкривання лікувальних рослин ішло одночасно з шуканням їх харчових прикмет. Чималу, мабуть, тут відіграє роль й природний інстинкт знаходження потрібних у хворобі трав. Цей інстинкт й досі мають звірята, навіть домашні, як кіт і пес.

Старі часи передали нам тільки певні традиції в лікуванні. Ці традиції бралися на віру і тепер лише приходить час для вияснення,  як діє та чи інша рослина і чому вона так діє ?

Так, як і люди, рослини підлягають впливам сонця і місяця. Хто знає, може й мали давні знахарі підставу твердити, що цвіт і всю рослину (надземну) треба завжди збирати перед повним місяцем ( за 6 днів ), або в день повного місяця. Повний місяць ніби викликає приплив соків у надземних частинах рослин. Навпаки, підземні частини рослин мають бути більш соковиті при убуванні місяця.

Шлях формування народної медицини був довгим і тернистим. В останні роки встановлено, що рослини і препарати з них доцільніші для лікування більшості хворіб, ніж синтетичні засоби; вони споріднені з організмом і безконфліктно входять у живу клітину, не викликаючи побічних явищ. Трави лікують всю людину, а не хворий орган.

І тому я вважаю, що народні рецепти лікування травами, вміння їх збирати і заготовляти правильно, готувати настойки, відвари, напари, витяжки, чаї, вміло застосовувати їх при різних розладах організму   повинні знати всі, тому що від першого до останнього подиху людина приймає найрізноманітніші лікарські речовини. І тому про лікування травами потрібно знати так, як про повітря, яким ми дихаємо.

Ось чому я таке велике значення приділяю елементам народознавства на уроках анатомії і фізіології людини. Проте цей матеріал пояснюю на більш високому науковому рівні.

Майже на кожну тему в 9 класі я маю матеріал, пов'язаний з народною медициною, звичайно, підборці цього матеріалу передувала клопітка робота з "Довідником по фітотерапії" Мамчура Ф. І., Товстухи. Опрацювала рецепти Івана Михайловича Носаля., який все своє життя вивчав рослини, набув багатий матеріал по народному лікуванню. Мою увагу привернули також поради біотерапевтів Н.Русецької сім'ї Зубицьких із Києва , книга "Лікарський порадник" Т.М. Куренкова, а також стародавні рецепти народної медицини. Весь матеріал стараюсь донести до свідомості учнів при вивченні різних систем органів людського організму. Хочу, щоб діти не лише знали лікарські рослини, а вміли їх відчувати, вміли допомогти самим собі, своїм близьким, були добрими, людяними; хочу щоб, їх цьому навчав світ природи. Так, проводячи урок в 9 кл, з теми "Органи травлення", "Обмін речовин і енергії” розповідаю учням про харчування запорізьких козаків : "Кожен з нас знає про виняткове здоров'я наших славних предків - запорізьких козаків. Всім відома істина - твоє здоров'я - в твоєму харчуванні. То що ж їли , що пили козаки? Їжа була у них різноманітною, простою, смачною, поживною, багатою на вітаміни, солі заліза , калію, магнію , мікроелементами. Вони вживали багато овочів, фруктів , злаків , різної зелені, рослинних жирів , свіже м'ясо , рибу , молочні каші, особливо пшоняна, різні кулеші, заправлені цибулею , підсмаженої в олії, чи на солі, великої кількості зелені. Козаки вживали в їжу, як приправу, дуже багато рослин, починаючи з ранньої весни і до пізньої осені. Кропива, лобода, чебрець, м'ята, кульбаба, звіробій, листя і коріння суниць... Все це повертало їм втрачені за зиму вітаміни, лікувало. Може , саме тому, козаки жили довго, не знали, що таке серцеві хвороби, застуди, хвороби шлунку, нирок, печінки .У великій пошані у козацтва були цибуля і часник. Вже тепер ми знаємо, що вони мають дуже сильні хімічні речовини, які являються своєрідними чистильниками шлунку, жовчних шляхів , печінки, нирок. Козаки дуже строго дотримувалися постів. Після надміру скромного вони переходили на овочеву й круп’яно - борошняну їжу. За час посту   очищали організм, всі його органи, кров, позбавлялись зайвої ваги. Ось воно звідки - козацьке здоров'я !"

При вивченні теми "Органи дихання" пропоную учням такі рецепти :

Ø На 1 скл. молока - одну столову ложку листя шавлії. Добре прокип'ятити, процідити. Пити дуже гарячим перед сном по чверті склянки.

Ø Потерти чорну редьку і видушити сік. Добре змішати його наполовину з медом. Пити по 2 ст. ложки перед їжею і перед сном.

Ø Навесні дуже помагає від кашлю березовий або кленовий сік (Це рецепти лікування сухого кашлю , бронхіту.)

При вивченні теми "Шкіра та її похідні" звертаю увагу на такі основні моменти по догляду за шкірою і волоссям:

Щоб волосся було м'яким, шовковистим і здоровим скористайтесь такими порадами. Мити голову, це перевірено на практиці  , найкраще кисломолочними продуктами (кефіром, сироваткою ). Якщо ваше волосся сухе і ламке, краще мити голову яйцем. В його склад входить лецитин, який запобігає пошкодженню волосся та утворенню лупи. Від лупи спробуйте примочки з шалфею: 10г настоюють в 100г гарячої води або спирту. Від випадання волосся і проти лупи часом допомагають відвар коренів лопуха, листків кропиви, або сік свіжої капусти, який втирають у шкіру.

Іноді з такими повідомленнями виступають учні, яким я допомагаю знайти потрібний матеріал, які самі опрацьовують, знаходять його в "Довіднику по фітотерапії" , різних травниках, медичних газетах, журналах.

Частина народознавчого матеріалу, яка оформлена в кабінеті під рубриками: «Прислів’я  і приказки”, “Народна метеорологія ”, “ Рослини лікують”, “Зцілення травами”,”12 місяців здоровя”, “Систематика рослин”, «Загадки про рослини і тварин», «Легенди про рослини», «Легенди про тварин», газета “Берегиня " допомагають учням готуватися до уроків біології, літератури, народознавства, сприяють пробудженню і підтриманню їх пізнавального інтересу.

Вміло включені в канву уроку фрагменти народознавства пожвавлюють розповідь вчителя , зосереджують увагу учнів, допомагають побачити все те, що нас оточує.

Використання елементів народознавства 

в позакласній роботі

Виховання любові до свого краю, рідної природи, залучення дітей до фольклорної спадщини українського народу, до української поезії  я  продовжую в позакласній роботі з біології. Більшість виховних заходів, які я проводжу в гімназії і поза нею, пронизані народознавчим матеріалом.  Це і прес-конференції, диспути, виховні години, вікторини, тижні біології, тематичні виставки стінгазет, участь у міських і обласних конкурсах «Букет замість ялинки», «Квітковий вернісаж»,  «Дотик природи» та ін.

Наприклад, у минулому навчальному році, ми проводили тиждень біології за таким планом:

1-й день

Заготовка і висадження насіння , розсади квітів, саджанців дерев і кущів для оформлення шкільних рабаток і клумб.

2-й день

Проведення біологічної вікторини  для учнів 8-11 класів

3-й день

Урок-ділова гра «Різноманітність птахів. Їх значення в природі і житті людини. Охорона птахів.»

4-й день

Проведення учнями-консультантами в 6-9 класах бесід : «Рослини-символи України», « Птахи-символи України» , «Як відрізнити їстівні гриби від неїстівних», «Перша допомога при отруєнні грибами», «Пташиний грип. Профілактика грипу».

Конкурс серед учнів 6-8 класів на кращу казку, вірш, кросворд про рослини, тварини, гриби, бактерії.

5-й день

Зоологічний турнір для учнів 7-8 класів

Підбиття підсумків тижня біології.

Протягом усього тижня учні:

-         розгадують кросворди;

-         беруть участь у конкурсах кросвордів, ребусів, чайнвордів, складених ними.

Висновок

   Як показує досвід практичної діяльності, народні знання українців пов’язані насамперед з різноманітною господарською діяльністю і вони ґрунтувалися на багатовікових спостереженнях за природою і навколишнім середовищем. На підставі цих спостережень складався сільськогосподарський календар, формувалися вміння передбачати погоду, лікувати людей та домашніх тварин, тобто виникла народна медицина та ветеринарія. Разом з тим у народі здавна виникли вірні прикмети і завбачення погоди, що передавалися з покоління в покоління, перевірялися і доповнювалися безпосереднім досвідом людей.

Українці були добрими травниками. Майже в кожному селі старі люди займалися заготівлею трав, Вони знали час їх цвітіння і дозрівання, коли найбільше виявляються їхні лікувальні властивості і, отже, коли найкраще їх збирати.

Українці добре знали специфічні особливості птахів і комах, повадки хижих звірів, їхнє ставлення до людини, даючи їм відповідні назвиська та прізвиська.

Різноманітні і оригінальні знання українців у галузі медицини. У засобах лікування поєднувалися раціональні методи з магічними діями. Крім трав, широко застосовувалися ліки тваринного походження.

За народним світоглядом людина була невід’ємною від природи, її матеріальною частиною.

Тому, як показує практика досвіду роботи, елементи народознавства впливають на розвиток інтересу до самого предмету “біологія”, а біологічна наука стає більш тісно пов’язана з життям.

   В курсі ботаніки при вивченні органів квіткової рослини: корінь, стебло, листок, квітка, плоди і насіння я використовую вивчення лікувальних властивостей різних частин квіткової рослини. Цікавими в цьому  плані є уроки: “Квіти в житті людини”, “Систематика рослин”, підсумкові уроки по темах: “Мохоподібні”, “Хвощеподібні”, “Папоротеподібні”, “Голонасінні”. Тут переплітаються народознавчий матеріал (легенди, міфи, казки, вірші і ін.) з біологічними особливостями рослин, їх роль в природі, значенням для людини, цілющими властивостями, природоохоронною роботою.

Таким же народознавчим змістом наповнена частина уроків по зоології, анатомії людини, загальній біології.

 Виховання любові до свого краю, рідної природи, залучення дітей до фольклорної спадщини українського народу, до української поезії  я  продовжую і в позакласній роботі з біології. Більшість виховних заходів, які я проводжу в гімназії і поза нею, пронизані народознавчим матеріалом.  Це і прес-конференції, диспути, виховні години, вікторини, тижні біології, тематичні виставки стінгазет, участь у міських і обласних конкурсах «Букет замість ялинки», «Квітковий вернісаж»,  «Дотик природи» та ін.

 В кабінеті зібраний      народознавчий матеріал, який оформлений під рубриками: “Прислів’я  і приказки”, “Народна метеорологія ”, “ Рослини лікують”, “Зцілення травами”, ”12 місяців здоровя”, “Систематика рослин”, «Загадки про рослини і тварин», «Легенди про рослини», «Легенди про тварин», газета “Берегиня”. Він допомагає учням готуватися до уроків біології, літератури, народознавства, сприяють пробудженню і підтриманню їх пізнавального інтересу.